Система удобрення

Розробка системи удобрення здійснюється з врахування об’ємів майбутнього урожаю, спираючись на результати агрохімічного аналізу ґрунтів. Найпоширенішим органічним добривом є гній, який рекомендується застосовувати восени під оранку. При цьому варто пам’ятати, що чим раніше органічні добрива зароблені в ґрунт, тим швидше і повніше будуть використані поживні речовини для весняно-літнього росту і формування бульб. В якості органічних добрив ефективним є, також, застосування сидератів – люпину, ріпаку, жита озимого, до яких восени додають повну рекомендовану норму фосфору й калію, а до ріпаку й озимого жита – 1/3 норми азоту.

Фосфорні і калійні добрива вносять восени під оранку, азотні під весняну культивацію. Надмірні норми азоту можуть призвести до нагромадження нітратів у бульбах. Щоб цього не допустити, краще використовувати добрива, які містять амонійну форму азоту, наприклад карбамід (CO(NH7)2). Під картоплю рекомендовано вносити також азотні добрива у вигляді кальцієвої або калійної селітри.

Варто пам’ятати, що внесення кожної 0,1 т аміачної селітри продовжує період вегетації на 5-7 днів, а кожні 10 т гною – на 1 день. Такі особливості необхідно врахувати при вирощуванні ранньостиглих сортів.

Серед калійних добрив найбільш поширеними у використанні є калімагнезія, у складі яких, крім калію (28%) присутній магній (8%), який необхідний для формування високого урожаю бульб. Хлорвмісні добрива (калійна сіль, каїніт та ін.) варто вносити тільки восени. За умов виникнення виробничої необхідності у застосуванні таких добрив їх вносять восени під час основного обробітку ґрунту.