Пошук
Картопля

Вимоги до зовнішніх факторів

Грунти

Картопля може успішно рости і давати гарні врожаї на будь-яких ґрунтах з хорошою повітро- та волого проникністю, окрім надто кислих чи надто лужних. Погано картопля переносить важкі перезволожені ґрунти та ґрунти солонцюваті.

Картопля краще, ніж інші культури, витримує  кислі грунти, але оптимальною для неї є слабокислі.  Тому середньо- і надто кислі грунти вимагають вапнування.  Найвищі врожаї картопля дає на глибоко оброблених чорноземах, дерново-підзолистих, сірих лісових, а також на заплавних грунтах і окультурених торфовищах. За гранулометричним складом найбільш придатні під картоплю супіски, легкі і середні суглинки.

Сильно зв'язні і щільні грунти з поганою повітропроникністю негативно впливають на якість бульб. Дефіцит повітря в грунті, його висока щільність, як правило, перешкоджають нормальному розвитку підземної частини рослини, призводять до деформації бульб. Застійна волога що знаходиться в грунті сприяє поширенню бактеріальних і грибних хвороб.

Найбільш придатними для картоплі, є ґрунти, що мають невисоку об'ємну масу (не більше 1,25 г/см3), широкий діапазон реакції ґрунтового середовища (pH 6,5…7,0), високий загальний вміст калію (не менше 2%), супіщаний, легко та середньосуглинковий гранулометричний склад (дерново-підзолисті, сірі та темно-сірі лісові ґрунти, чорноземи типові), що легко розпушуються, достатньо насичуються повітрям, швидко прогріваються весною.

На якісні показники урожаю і на захворювання картоплі гранулометричний склад впливає наступним чином: із переходом від піщаних до глинистих ґрунтів збільшується ймовірність ураження картоплі мокрою гниллю, фітофторозом, бурою гниллю, глибина залягання вічок, урожайність, якість насіннєвого матеріалу, вміст крохмалю, якість чіпсів, картоплі фрі, вміст сухої речовини.

Волога

Картопля ставить високі вимоги до вологості ґрунту і повітря. Картопля з-за слабовираженої кутикули і низького осмотичного тиску - рослина гідрофільного типу, тобто більш пристосована до гумідних умов. Вона, також дуже чутлива до різких змін температури і вологості.

Існує два критичних періоди споживання вологи (коли дефіцит вологи викликає незворотні процеси в розвитку рослин):

  • ріст столонів та утворення бульб;
  • активне наростання бульб.

Перший критичний період збігається з фазою бутонізації і триває до початку цвітіння. Нестача вологи в цей час зовні по рослині мало помітна, але призводить до того, що органічні речовини які утворюються в листках практично не переходять в бульби, і використовуються на ріст бадилля. Посуха на початку бульбоутворення призводить до зменшення кількості бульб і до затримки їх формування. Тому врожай з-за цього знижується майже вдвічі.

Другий критичний період починається з кінця фази цвітіння і триває до початку відмирання бадилля . У цей час потреба рослин картоплі у воді дещо менша, ніж у першому критичному періоді. Дефіцит вологи під час або відразу після утворення бульб уповільнює їхній ріст і підсилює ураження звичайною паршею.

Якщо в ґрунті недостатньо вологи, то формування нових бруньок на бульбах призупиняється. Таким чином, знижуються продуктивні якості насіннєвої картоплі.

Для виробництва 100 ц /га сухої речовини (500 ц бульб / га) необхідно, приблизно, 3 тис. т води (300 ... 400 мм опадів). Як при нестачі вологи, так і при перезволоженні ґрунту сповільнюються утворення і зростання бульб. Для проростання картоплі достатньо вологи з материнської бульби. В цій фазі картопля не залежить від ґрунтової вологи і потребує тільки  тепла і кисню. Тому суха весна з швидким прогріванням ґрунту і можливість ранньої посадки для картоплі є сприятливими факторами. Сухий ґрунт швидше прогрівається, краще провітрюється, сприяє зростанню коренів і появі сходів через 20 ... 25 днів. Надмірно висока температура пересушених ґрунтів, навпаки, негативно впливає на сходи.

Занадто прохолодна і волога погода уповільнює проростання і сходи, сприяє підвищенню чутливості картоплі до збудників ризоктонії, чорної ніжки та інших гнилей. Бульбоутворення співпадає з початком цвітіння. У цей час тепла погода позитивно впливає на кількість столонів і відповідно бульб. Потім до кінця цвітіння необхідно достатнє забезпечення вологою. Тривалі температури > 20 ° С в період росту і недостатнє забезпечення вологою знижують врожайність і прискорюють фізіологічне старіння дочірніх бульб, викликають аномалії у проростків, чим погіршується придатність бульб до використання в якості насіннєвого матеріалу. Наприкінці росту і розвитку потреба картоплі  у воді знову знижується.

Нерівномірні опади, коли нестача ґрунтової вологи чергується з нормальним зволоженням, також негативно позначаються на картоплі. Коли ріст бульб затримується протягом декількох днів, вони ніби «застигають». Після відновлення нормального водного режиму ріст апікальної частини бульби поновлюється, приводячи до утворення бульб з неправильною формою (грушоподібні, гантелевидні, нарости в області вічок) та діткуванням. Тривала посуха в період раннього бульбоутворення призводить до виснаження запасів крохмалю в базальному кінці бульби. Через руйнування крохмалю та накопичення редукуючих цукрів столонна частина бульби стає напівпрозорою або желеподібною, сильно темніє під час варіння. Більше того, швидкий ріст бульб, який починається після закінчення посухи, може призвести  до утворення ростових тріщин на бульбах і порожнеч усередині бульб.

Існує загальноприйнята думка, що сорти картоплі відрізняються один від одного за сприйнятливості до посухи. У той же час всі без винятку сорти в значній мірі схильні до негативного впливу нестачі вологи.

Високий вміст вологи в цей час ще сприяє приросту бульб, але вони формуються з низьким вмістом сухої речовини, мають слабку шкірку і пов'язані з цим низьку якість і погану лежкість. Крім того, тривале перезволоження може спричинити задуху бульб та їх подальше загнивання.

Залежно від групи стиглості різні сорти картоплі вимагають максимуму вологи в різний час. Так для ранньої картоплі з коротким періодом вегетації потреба в максимумі вологи триває з середини травня до кінця червня, у середньоранніх сортів цей термін з червня до липня, а у більш пізніх - з липня, серпня і першої половини вересня. Тому ризик при вирощуванні картоплі, залежно від нерівномірного розподілу опадів під час вегетаційного періоду і від різниці їх кількості по роках, частково можна зменшити, використовуючи сорти різних груп стиглості.

Температура повітря і ґрунту

Вимоги картоплі до температури повітря і ґрунту в різні фази розвитку рослин неоднакові. Інтенсивне проростання бульб починається при температурі ґрунту 7 - 8°С на глибині садіння (6-12 см). Чим вище температура ґрунту, тим швидше з'являються сходи. Так, якщо бульби висадити в помірно вологий ґрунт при температурі 11-12°С, то сходи з'являться на 23-й день, при 14 15°С - на 17-18-й і при 18-25°С - на 12-13-й день.

Найкраще картопля себе почуває при середньодобовій температурі повітря на рівні 10-15°С з відносно низькою нічною температурою. До появи сходів більший вплив на рослини надають нічні температури, після їх появи - денні.

Бульби картоплі досить холодостійкі і після періоду спокою починають проростати вже при 3-5°С, але ще повільно. Активно вони проростають при температурі 7°С і вище, а ранньостиглі - при більш низькій температурі. Однак, щоб уникнути розвитку хвороб бульб, їх пророщують при температурі повітря 12-15°С.

Підвищення температури до 25°С уповільнює ріст бульб, а при 30°С і більше він зовсім припиняється.

Надземна вегетативна маса картоплі менш холодостійка, ніж бульби. Для неї найбільш сприятливою температурою повітря є 17-21°С. Мінусова температура згубна для бадилля картоплі. Пошкодження відбувається вже при -1,5. -2°С, а заморозки -3 . -4°С знищують бадилля на 60-100%, знижуючи врожай бульб на 25-65% залежно від фази розвитку рослин. Ранні осінні заморозки теж можуть негативно позначитися на врожаї: якщо бульби не встигли визріти, то погіршуються їх якість і лежкість.

Температура ґрунту впливає на засвоєння поживних речовин, які з неї надходять у рослину. Найбільш сприятливі умови для кореневого живлення складаються при температурі ґрунтового розчину 18°С. При тривалому дефіциті вологи і високій температурі внесення добрив навіть може дати негативний ефект і стати причиною зниження врожаю. Ці фактори потрібно враховувати, вирішуючи питання про доцільність підживлення картоплі.

Граничні температурні показники, що мають значення для росту і розвитку картоплі
Граничні температурні показники, ?С Вплив
< -3 Повна загибель бульб від морозу
-2...-1 Початок підмерзання бульб
-1 Пошкодження на бадиллі від морозу
2...4 Оптимальні температури для тривалого зберігання насіннєвої картоплі
4 Початок проростання бульб у грунті
>4 Посадка пророщених бульб можлива
<6 Аномалія проростків при більш тривалій дії і високої вологості грунту
>8 Посадка стимульованих до проростання бульб можлива
>8 Бульби проростають
10 Низька межа збирання без механічних пошкоджень
10...20 Постійне зростання асиміляції
17...20 Оптимум для утворення бульб
>20 Поступове зменшення асиміляції і ріст бульб
>26 Бульби не утворюються
26...30 Дуже загальмований ріст бульб і очікуються аномалії проростків
>30 Некрози від спеки, аномалії проростків
>40 Втрата здатності розвитку
>45 Відмирання від спеки

Картопля починає ріст, коли температура ґрунту досягає 8оС, а висаджена пророслими бульбами - при 4-6°С. У фазі росту і утворення бульб, оптимальною середньодобовою температурою ґрунту є 17°С (денна 20°С і нічна – 12-14° С) при 50% повної польової вологоємності (ППВ). Ріст і розвиток рослин картоплі стримується, якщо температура підвищується до 29-30° С. Бульби при цьому не утворюються або стають м’якими, їх м'якушь чорніє від викликаних спекою некрозів і при їх проростанні виникають ниткоподібні паростки. Оптимальною середньодобовою температуроюа повітря для процесів асиміляції картоплі є близько 20°С (денна 25°С, нічна 16°С). При температурі вище 30°С рослини картоплі дуже пригнічуються.

Повітряний режим

Картопля більше від інших культур потребує достатньої кількості повітря в ґрунті. Нею поглинається велика кількість кисню з ґрунтового повітря при диханні материнської бульби, коріння, столонів і бульб що утворилися. Щоб кисню в ґрунті було достатньо, потрібно створювати умови для газообміну між ґрунтовим і атмосферним повітрям, тобто правильно розпушувати ґрунт.

При надмірної вологості ґрунту коріння і бульби відчувають нестачу повітря. Це призводить до  формування дрібних бульб, зниженням вмісту сухої речовини в них і погіршенням смаку, а також сприяє розвитку потемніння м'якушу під час зберігання. Тривале перезволоження ґрунту, особливо наприкінці вегетації, коли бадилля в'яне, може викликати задуху бульб. Сигналом кисневого голодування служить розростання продихів на поверхні бульб. Вони стають пухкими і білими, добре помітними. Якщо в цей час не розпушити ґрунт або не викопати бульби, то вони почнуть загнивати.

Світловий режим

Картопля - світлолюбна рослина. При нестачі світла (затіненні) рослини витягуються, інтенсивність їх забарвлення слабшає, бульби формуються дрібними, врожайність знижується. Тому, для нормального фотосинтезу потрібно забезпечувати правильну густоту посадки картоплі. Для ранніх сортів при середній родючості ґрунтів на гектар висаджують 60 тис. рослин, а пізніх – 50–55 тис.

При напрямку рядів з північного заходу на південний схід рослини рівномірно просвітлюються протягом дня і нормально фотосинтезують сонячну енергію, в результаті врожайність їх на 10 - 15%, а крохмалистість - на 1 - 2% вище, ніж при іншому напрямку рядів.

Оптимальними для хорошого розвитку бадилля є довгі теплі дні з помірною сонячною погодою; для утворення бульб - короткі дні з помірною температурою.

Бульби, що на поверхні ґрунту, або викопані з землі і залишені на світлі, через кілька днів зеленіють, в них утворюється хлорофіл і отруйна речовина - соланін. Під дією прямого або розсіяного світла вміст соланіну в бульбах збільшується до 30-40 мг на 100 г бульби, замість 2-10 мг у звичайній картоплі. Для насіннєвих бульб озеленення корисно, оскільки соланін є одним з чинників імунітету рослини. Озеленені бульби надійно захищені від хвороб і гризунів під час зберігання, оскільки з-за соланіну вони набувають неприємного гірко-терпкого смаку і стають отруйними.

Вимоги до зовнішніх факторів